Іменники чол. і жін. роду 1 та 2 відміни мають окрему кличну форму.Імен. чол. роду 2 відміни в кличній формі закінчуються на –у(-ю), -е.Імен. твердої групи з суфіксами –ик, -ок, -к(о) та деякі імен. мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення –у: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.Імен. мякої групи мають закінчення –ю: лікарю, токарю, вчителю, Костю, Юрію, водію.Безсуфіксні імен. твердої групи та імен. мякої групи з суфіксом –ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж,ч,ш,дж і загальні з основою на р,ж) мають закінчення –е: Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, хлопче.Імен. чол. і жін. роду 1 відміни та зрідка імен. жін. роду 3 відміни в кличній формі закінчуються на –о, -е (-є), -ю.Імен. 1 відміни твердої групи мають закінчення –о: сестро, Миколо, Людмило, дочко.Імен. 1 відміни мякої та мішаної груп, а також імен. 3 відміни мають закінчення –е (-є): земле, мріє, Маріє, Софіє.Імен. 1 відміни мякої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення –ю: Меласю, Галю, Лесю, Вітасю.2. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Романовичу, Іване Миколайовичу, Миколо Артемовичу, Ганно Василівно.У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир, пане лікар, пане директор.Іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова: пане бригадире, пане лікарю.У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Яковенко, пані Яковенко.У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне імя може мати і кличну форму і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), сестро Ярине (сестро Ярина).